Дядя Володя
Дуже прошу вас убити дядю Володю
Ним чітко окреслена моя юність яка незабаром вимушена буде піти
Прошу вас убити дядю Володю
Забрати з-під цих змучених стріх його порепаний Жигуль
Закрити його вікно з його мужньою волохатою рукою і мундштуком
В якій цигарки без фільтра
Дядя Володя не любить дітей
У нього в квартирі і так є син
Внук також є у нього в квартирі
А дядя Володя не любить дітей
Тому коли ми дітьми бігали хрущовками
По голові дяді Володі
Він не любив цього
І кричав на нас
Прошу вас убити дядю Володю
Ним дихають труби що в батареї вкручені і викликають повені
Серцем дяді Володі живуть таргани і вилізають на наші бутерброди поночі
Таргани топляться в нашому самогоні який від того смачніший і м’якше п’ється
Та іржавіє під дощем дядін Жигуль
А наше покоління дев’яностих
Гралося лахміттям як під час війни двох економік
Народжувати ніхто не хотів тому нас було мало – дітей дев’яностих
Тому ми стали імунною системою хрущовок
Нашим СНІДом стали новобудови
В честь відсутності ляльок і нормальної каші в гастрономах
В честь нашого загидженого тарганами дитинства
І самогонки, від якої спилися наші батьки – в честь дефолта
Ми візьмемо мотузку і зробимо зашморг
І товсті волохаті ноги дяді Володі тонко труситимуться в конвульсіях
Над нашими головами
Розливачи самогон в наш потрісканий пластик ти скажеш
«Дякую тобі дядя Хрущов за наше щяслівоє дєцтво 2*2 і кухню 4*4
Господь благословить твій іржавий до болю Жигуль і папіроси без фільтра»